Головна » Файли » Навчально-виховний процес » Методична робота

Стаття в газету "Життя і слово"
[ Викачати з сервера (32.5Kb) ] 15.02.2016, 12:23

Стаття в газету "Життя і слово" на тему :«Буду я навчатись мови золотої…»

«Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, євшан - зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена. »

 

Цими словами Катерини Мотрич розпочалося свято української писемності та мови, яке відбулося у Добротвірському професійному ліцеї. На столі наші святині – «Кобзар»  Т.Г. Шевченка  вишитий рушник, кетяги калини, свічка як символ незламного духу, волелюбності і життя. В актовому залі зібралися справжні поціновувачі рідного слова - всі небайдужі до рідного слова, поезії, пісні. Ті, що є свідомі того, що мова – це своєрідна візитна картка кожної людини, за якою судять про її освіченість, ерудицію, начитаність. Знання мови потрібні кожній людині в її повсякденному житті: без них не можна глибоко збагнути почуте або прочитане, вправно користуватися рідним словом.

            Одягнені у національні вишиванки, учасники літературного гуртка Веретельник Юлія, Олійчук Оксана, Данілкіна Христина, Кирилів Микола декламували вірші відомих, славних синів і дочок України, які поставили своє слово на сторожі честі і совісті. Це віще слово Кобзаря, чисте і міцне, мов криця, слово геніальної Лесі Українки, вірші майстрів поетичного слова М. Рильського,  В. Сосюри, В. Симоненка, С.Воробкевича, Д. Павличка, Ю. Рибчинського, Л. Костенко. Всі вони прагнули, щоб мова , ніби зелено віттям, огорнула всю Україну. Прагнули цього і читці, несучи до слухачів прекрасні рядки поетичних перлин:

«Вирує життя, немов лава у кратері,

Щезає, як тінь, остогидлий застій.

Я до рідної мови тулюсь, як до матері,

Чую болі її і припливи надій.

Вона – людська совість, душевна окраса

І ніжність, сповита в сіянні святім.

В ній Лесині мрії і голос Тараса,

В ній скарби віків, що належать усім.»

Крім поетичної сторінки учні перегорнули сторінку нашої історії, історії становлення і розвитку національної мови, починаючи від «Апостола» Кирила і Мефодія і закінчуючи сьогоденням.

«За підрахунками вчених є близько трьох тисяч мов. В «Словнику української мови» зареєстровано понад 135 тис. слів ,  але це  лише загально вживані. Тарас Шевченко використовував понад 20 тис. слів, як і Пушкін. Звичайна людина вживає в середньому до 4тис. слів» . Цю та ще багато іншої цікавої інформації почули присутні з повідомлень гуртківців.

            Цікавим  і змістовним був музичний супровід свята. Художнім керівником Старостою Любою Степанівною були вдало підібрані пісні – «Гімн мові», «Наша мова» , «Рідна мова», «Батьківський поріг», - які виконали учні першого курсу та постійна учасниця художньої самодіяльності не лише ліцею та інших заходів, які проводились на місцевому рівні, - Мартин Надія. Вони стали чудовим доповненням свята.

Адже  «Пісня – це душа. З усіх потреб потреба.

Лиш пісня в серці ширить межі неба.

На крилах сонце сяйво їй лиша.

Чим глибша пісня, тим ясніш душа.»

         На завершення керівник гуртка Купецька Б.Р. ще раз закликала  всіх присутніх « як парость виноградної лози» плекати мову, шанувати її і збагачувати, здобувати знання, більше часу проводячи з книжками, словниками.

«Не бійтесь заглядати у словник : це пишний яр, а не сумне провалля …», - порадила вона учням.  Також викладач наголосила,що у листопаді стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Цьогоріч він ювілейний – 15 . «Сьогодні у нашому залі також зібралися юні шанувальники рідного слова – учасники і переможці минулорічного конкурсу, учні першого курсу, вчителі, майстри, для яких українська мова най рідніша, наймиліша. Впродовж тижня у ліцеї відбудеться перший тур конкурсу, а переможці поїдуть у Львів, де покажуть свої знання та вміння.» - підкреслила вона.

            Слід зазначити, що у ліцеї створені всі належні умови для навчання, виховання і відпочинку учнів, адже працює багато гуртків, секцій, функціонує чудова бібліотека і тільки від самих учнів залежить, як зробити своє життя більш цікавим і змістовним.

            Фінальним акордом свята став вірш « Невмирущі обереги» , який був написаний і прочитаний керівником гуртка.

Врешті щезла неволя, неправда й лукавство хай згине.

Хай кайдани важкі з наших душ упадуть.

Тільки Ти сохрани нас, невмируща свята Берегине.

Мова, пісня й традиції хай оживуть.

Хай замріє трояндами біла сорочка,

І рушник вишиваний щасливу осяє нам путь.

А барвінок хрещатий залоскоче душу листочками.

Хай живуть українці з любов’ю і вірою, і з надією в серці живуть.

Що співатимуть діти їх пісню Марусину

Про козацьку звитягу й кохання розмай.

Про печаль нареченої і матір засмучену.

То ж живи, Україно, будь мужньою і співай.

Бо без пісні спліснявіє душ наших криниця,

І засохнуть звичаїв золотії ключі.

Хай твоє, Україно, ім’я да святиться!

Хай живуть українці без докорів душі.

Що не вчили дітей, як пісень тих співати,

Вишивати рушник і тримати косу.

І дідух на Свят Вечір по стеблинці складати

Й на купала вбрати у себе росу.

Тож нехай наші будні будуть, як свята –

З молитвою, думами, жартами, вірою.

А наше майбутнє – хлопці й дівчата –

Зроблять всіх нас й Україну щасливою.

 

Категорія: Методична робота | Додав: ADMINISTRATOR
Переглядів: 267 | Завантажень: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: