Головна » Файли » Навчально-виховний процес » Методична робота

Методична робота на тему: "Виховання загальнолюдський моральних цінностей на уроках української літератури"
[ Викачати з сервера (98.9Kb) ] 16.02.2016, 11:52

Методична робота на тему: "Виховання загальнолюдський моральних цінностей на уроках української літератури"

 

ВСТУП

Виховання загальнолюдський моральних цінностей на уроках української літератури

 

 

Загальнолюдські цінності - це такі внутрішньоособистісні установки, реалізація яких дає змогу формувати в людині людське скрізь, де особистість присутня як духовна чи суспільна істота. Слід зазначити, що вони притаманні людині не від природи і не через його внутрішню структуру, а через те, що вона завіяна у сферу суспільно-духовного буття. Тому стосовно до людини як суб'єкта суспільного буття вони постають як об/єкти її інтересів, виконуючи щодо її свідомості роль повсякденних орієнтирів V предметній та соціальній дійсності, визначаючи неоднозначність практичного ставлення людини до різних предметів і явищ.

 Значною проблемою сучасності є духовне спустошення, байдужість, брак любові, відсутність мрій і планів на майбутнє марнування часу, безсоромне споживацтво. А людина, котра зруйнована зсередини. руйнує і себе. Очевидними стали сьогодні і деформація, спотворення світоглядних уявлень, стрімке знищення духовних орієнтирів. Внаслідок нього дилема «бути чи мати» вирішується на користь «мати», часто будь-якою ціною, за рахунок втрати совісті, честі, гідності, порядності, навіть вбивства. Тому, на мій погляд, немає актуальнішої проблеми для вчителя - словесника, як виховання морально здорової, відкритої для новизни і водночас високодуховної, моральної особистості.

Проблема людини була актуальною ще за часів Київської Русі. Ще у давньому епосі наголошується на загальнолюдських цінностях, основою яких є любов до Батьківщини і захист людської гідності. Яскравим прикладом цього є «Слово о полку Ігореві», «Повість минулих літ». Процес вироблення цих цінностей знайшов відображення і у статутах Володимира Святославовича, Ярослава Володимировича, у «Повчанні дітям» Володимира Мономаха. Праці, діяльність М.Смотрицького, С.Полоцького, Ф.Прокоповича, П. Беранди також були пронизані загальнолюдськими ідеями.

 Рішуче обстоював ідеї гуманізму, народності, добра Г.Сковорода. Він підніс і розвинув далі знамениту настанову «Пізнати самого себе», висунуту ще давньогрецькими філософами. Пізнати людині себе потрібно для того, щоб виявити свої здібності, закладені природою, усвідомити власні фізичні й розумові можливості. Це дасть змогу обрати «сродну працю» і працювати, щоб не лише забезпечити свої духовні й тілесні потреби, а й принести користь суспільству.

Однією з умов загального щастя філософ вважав доброзичливе становлення людини до людини, працьовитість, взаємоповагу, вірність у дружбі. Видатний мислитель пропагував чистоту помислів, безкорисливість, потребу морального самовдосконалення.

Для мене як учителя і як людини найближчими є такі філософські погляди Г. Сковороди, тому у своїй педагогічній роботі я використовую особистісно-зорієнтоване навчання, яке у центр освітньої системи ставить особистість учня й забезпечує йому право на самобутність, унікальність, індивідуальність. В основу цієї технології, я вважаю, покладені погляди видатного філософа. Впровадження особистісно-зорієнтованого навчання передбачає насамперед розвиток кожного конкретного учня.

Про розвиток особистості йшлося і раніше. але принциповою відмінністю нового підходу є, на думку методиста-науковця А.Фасолі «початкова і кінцева точка руху». Не абстрактний учень, який рухається до наперед заданого зразка(ідеалу) сформованого  відповідно до певної ідеології на вимогу держави, а  Я- майбутній конкретної особистості, в якому реалізуються її нахили, здібності, зацікавлення. Отже, впровадження ОЗН передбачає насамперед розвиток кожного конкретного учня.

Мій педагогічний девіз ґрунтується на врахуванні підсвідомого прагнення особистості до вироблення позитивної концепції, що включає самоповагу відчуття самоцінності. На основі педагогічного досвіду Галини Корнух  та власного досвіду, вивчивши філософські та психолого-педагогічні праці про виховання загальнолюдських цінностей, я обґрунтувала для себе доцільність застосування технології ОЗН: розробила свою модель, особистісно з орієнтованого уроку, що включає систему  проблемних та творчих завдань з української мови та літератури, спрямованих на виховання загальнолюдських цінностей, довела доцільність використання на уроках музики як могутнього чинника духовного і розумового розвитку учнів.

Адже ще В.Сухомлинський сказав, що музичне виховання - це не виховання музиканта, а виховання людини. Слухаючи музику, учні прилучаються до світу мистецтва, хороша музика спонукає не лише слухати а й чути, а головне відчувати, думати, розмірковувати, співпереживати.

тому пропоную своїм вихованцям на уроках української мови писати мініатюри за різними музичними творами, або використовую музику як фон під час написання  переказів та творів на уроках з розвитку зв’язного мовлення. А на уроках літератури під час вивчення творчості поетів, вірші яких покладені на музику, обов’язково звучать пісні. Також використовую музичні твори, як фон, на уроках літератури під час читання поетичних та прозових творів.

   У процесі вивчення української літератури я створюю певні психологічні передумови, що виявляються у здатності учня заглиблюватися в себе, подумки ставити себе на місце літературного героя, аналізувати і пояснювати поведінку в різних конфліктних ситуаціях, створювати відносно стійкий образ «Я». Саме література як вид мистецтва підсилює моральні переживання, вона є важливим фактором формування моральної культури учня.

  На основі власного педагогічного досвіду я вважаю, що позитивними умовами виховання особистості є:

- застосування різних видів нетрадиційних форм вивчення української літератури (дискусій, диспутів, усних журналів, конференцій, колективних творчих справ, конкурсів, вікторин).

- залучення учнів до ситуації самостійного вибору загальнолюдських моральних цінностей у процесі навчання (застосування елементів літературного пошуку, створення проблемних ситуацій у процесі навчання).

- використання народознавчого матеріалу, забезпечення єдності національних і загальнолюдських моральних цінностей, посиленням морально - естетичних функцій слова.

Аналізуючи навчальний матеріал з української літератури, я виділила чотири найбільш вагомі види цінностей, на яких наголошую при вивченні того чи іншого художнього  твору:

  1. соціально - громадянські(любов до рідної землі, патріотизм) -«Мазепа» В.Сосюри, «Бояриня» Лесі Українки;
  2. духовні(духовність, особистісність, релігійність) - «Собор» О.Гончара «Марія» У.Самчука;
  3. морально-етичні (любов до батьків, повага до жінки) - «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького, «Маруся Чурай» Л. Костенко, «Я (Романтика)» М.Хвильового, «Мати» Г.Косинки, «Три зозулі з поклоном» Г.Тютюнника;

4. емоційні (емоційність, ліризм, шляхетність) - поезія Ліни Костенко, Д. Павличка, В. Симоненка, В. Стуса.

Через позитивні душевні якості на основі засвоєння цих та інших загальнолюдських цінностей, літературних знань та очищення і звільнення від егоїзму, себелюбства, агресивності, пристрастей, поганих звичок, негативних руйнуючих думок учні створюють власну систему цінностей. Вони усвідомлюють активну життєву позицію, гуманізм, творче мислення, активний спосіб життя і встановлення міжособистісних взаємин.

 Що стосується методів формування загальнолюдських моральних цінностей, то на уроках я використовую:

- метод активного навчання, шо сприяє розвитку навичок критичного мислення й аналізу, спричиняє зміну усталених загальнолюдських цінностей;

- метод бесіди, шо зачіпає почуття учнів, сприяє формуванню чітких моральних переконань, які потім стануть мотивами їхньої поведінки;

     - метод сугестії,  при якому виявляється вплив загальної думки,
поглядів почуттів, виражених у традиціях народної моралі.
Українська література дає багато прикладів справжньої дружби,
кохання, які окрилюють учнівську молодь, збагачують життя
юнаків і дівчат, облагороджують їхню поведінку.
«Приміряння» до образів літературних героїв розкриває погляди
учнів на моральні якості персонажів, бажання в чомусь досягти їх рівня.  Виходячи з цього, я неодноразово переконувалася, що саме спільний підхід до засвоєння  моральних якостей  має  непересічне значення у формуванні загальнолюдських цінностей.

 Думаю всі погодяться зі мною , що саме художні твори втілюють у собі ті духовні прагнення, ті соціальні й моральні орієнтири, які стають провідними на сучасному етапі розвитку суспільства. Так моральні пошуки і знахідки, співзвучні сучасності, знайшли своє відображення в таких творах, як «Собор» О.Гончара, «Чорнобильська мадонна» І.Драча «Казка про Дурила» В.Симоненка, «Дикий Ангел» Коломійця « Мина Мазало» М.Куліша.

Потужним джерелом виховання загальнолюдських цінностей є роман «Собор» О.Гончара. На уроці і вдома учні працюють з текстом, адже він густо пересипаний повчальними роздумами та афоризмами. Учні виписують їх і пояснюють, обов'язково пов'язуючи із сучасним життям і своїм Я. Найбільшу увагу учні звертають на такі вислови. «Собори душ своїх бережіть , друзі...» «Каліка той, хто не здатен спадщиною предків дорожити,» «Людині дано пам'ять, що сягає у віки, тому вона й людина», «Дорожіть днем...молоді! Живіть, щоб встигли зоставити слід після себе путящий»

«Живе не той, що чадить. Живе - хто іскрить».

Замислюються учні й над питанням, яке поставив герой роману Микола Баглай: «Чому в нас такі люди злі? Звідки ця злоба, зневага, неприязнь до інших?» На основі цих висловів я пропоную учням написати невеликий твір -роздум, але розкриття теми неодмінно має бути пов'язане із сьогоденням.

Нетрадиційно підходжу до трактування образів - персонажів. Оскільки у світі немає жодної людини лише з позитивними та негативними рисами. Тому разом з учнями знаходимо позитивні риси у негативних героїв і навпаки. Урок проходить у вигляді дискусії, у якій учні висловлюють власні погляди й думки, відстоюють і аргументують їх.

Цікавою та повчальною в цьому плані залишається повість І.Нечуя-Левицького, «Кайдашева сім'я», яку я вважаю наочним посібником українського народознавства. При вивченні теми: « Характеристика героїв повісті» я акцентую увагу учнів на тому , що автор, висвітлюючи найтемніші, найзгрубіліші сторони селянського життя багатою, добірною українською мовою, дотепним гумором, не глумиться над селянськими персонажами, навпаки - він любить їх. Повість пронизує лагідна посмішка з прихованим співчуттям чи жалем.

Під час вивчення цієї теми я ділю групу на 6 підгруп, які готують характеристику одного з героїв твору. Після детального обговорення проходить своєрідна презентація того чи іншого персонажа, під час якої учні називають їх негативні і позитивні риси.

Так, наприклад, презентуючи Омелька Кайдаша зазначають, що позитивним у його характері є:

  • найкращий стельмах у Семигорах;
  • працьовитий, виснажений від роботи;
  • господар - хлібороб;
  • добрий господар, збудував простору хату, стягся на господарство;
  • добрий батько, виростив двох синів, прагне припинити суперечки;
  • любить онуків.

Негативними рисами учні вважають:

  • байдужість до громадських справ;
  • забобонність;
  • обмеженість , покірність своїй долі;
  • любов до горілки.

Підсумовуючи вище зазначене учні приходять до висновку, що Омелько не зміг реалізувати себе під час кріпаччини. Довгі часи безправ'я , безземелля знищили у ньому інстинкт господаря.

Характеризуючи Марусю учні зазначають, що вона була чванькувата, заздрісна, гонориста, сварлива і зла, перейняла панське владолюбство й лицемірство для своєї хати, стояла над душами невісток, проте вона - гарна господиня, працьовита, уміла майстерно куховарити, любила дітей і онуків. Висновок: вплив панів зробив Марусю егоїстичною , злою , лицемірною. В її сім'ї панувало не сімейне щастя, а зло і прагнення, хоч і за рахунок ближніх, як найбільше урвати собі.

Меланку учні вважають одним із найпозитивніших персонажів, називаючи її хороші риси - привітність, лагідність, доброту, вразливість, ніжність, співучість і романтичність , але в її характері, поведінці знаходять і негативне - вона стає дріб'язковою, егоїстичною, втягується у сварки. Ця героїня викликає в них жаль за зневаження «цвіту душі».

Аналізуючи дану тему, не можна залишити поза увагою повість

О. Кобилянської «Земля», яка є психологічним трактуванням «вічних» проблем на українському матеріалі. Під час вивчення цього твору я практикую диспут : «Як називається зло?». Перед учнями я ставлю мету: поміркувати над тим, чим зумовлений крах надій і планів провідних героїв твору на майбутнє і які темні сили поламали їхні долі.

При цьому я відхожу проти визначення підручника і наголошую, що не приватна власність на землю перешкодила здійснитися планам героїв, а криводушний моральний вибір окремих із них, відсутність духовної висоти, а звідти - рабська залежність від обставин.

Проаналізувавши і обговоривши ряд запитань, учні чітко можуть дати відповідь на поставлене запитання і визнають, що ім'я злу - відступництво від гуманістичних засад народної моралі. А так не повинно бути. Учні усвідомлюють, що всім своїм твором, образами письменниця - гуманістка вчить шанувати загальнолюдські цінності і переконливо доводить: якою б важкою не була людська доля; які б обставини не склалися, треба завжди керуватися законами совісті, високими нормами моралі.

Я вважаю, ліпше дитина менше орієнтуватиметься у тонкощах правопису, поетики, стилістики, помилятиметься у визначенні літературного стилю  чи напряму але навчається розпізнавати добро і зло. Значно важливішими є світогляд на спрямованість дитини, повнота і багатство її внутрішнього світу, рівень моральності, сформованість етичних засад буття.

ВИСНОВКИ

Отже, виходячи і з власного досвіду викладача , і з особистої точки зору як людини, і з опрацьованого матеріалу за темою « Виховання загальнолюдських моральних цінностей на уроках української літератури», я вкотре переконалася, що художня література завжди була й залишається чимось більшим, ніж просто література. У народній казці, пісні, поезії, драмі, романі чи повісті живуть реальні люди. І поринаючи у світ, сформований задумам митця, виліплений його словом, учні проходять разом з літературними героями їхніми тернистими шляхами, відчувають усю складність життєвих колізій і вчаться, як треба і як не треба чинити, щоб завжди залишатися людиною серед людей.

Як вже зазначалося вище, при вивченні української мови і літератури я обрала особистісно - зорієнтоване навчання. Під час уроків намагаюсь сформувати в учнів достатню життєву компетентність, застосувати здобуті знання на практиці, зокрема під час нестандартних ситуацій, навчити учнів самостійно мислити, зробити оцінку вчинкам літературних героїв , розвиваю вміння давати обґрунтовані відповіді.  Тому у своїй практиці використовую уроки – диспути, що дозволяє учням дискутувати, відстоювати свої судження. Такі уроки активізують пізнавальну діяльність учнів, дають змогу самостійно здобувати знання, розвивати мовлення і мислення, підвищувати культуру спілкування.
 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Загально людські й національні морально-духовні цінності як основа формування особистості // Проблема освіти: Науково-медичний зб. /Гол. Ред. В.О. Зайчук - К.: Науково-медичний центр вищої освіти, 2000. - Вип.20.-С. 193-201 .-341с.

 

2.Загальнолюдське у формуванні світогляду школярів // Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі / Наукові праці міжнародної науково-практичної конференції (27-29 вересня 1999р) /Відп. Ред.. докт. пед. Наук, проф. Євнух М.Б. та к. п. н., доц. Сипченко В.І. -Слов'янськ, 1999 - СІ 18-120-220с.

 

3.Основні напрямки морального становлення особистості школярів //Теоретичні і практичні проблеми україністики / Збірник статей на пошану професора В.Т.Горбачука /За ред. докт. філ. наук., проф. К.Г. Городенської.-Словянськ: СДПІ, 2000-С137-141.-157с.

 

4. Провідні напрямки формування духовності учнів на уроках української літератури // Громадянське виховання молоді засоби мови та літератури / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції(4-5 лютого 2003 року) / Гол. Ред.. док. іст.н., член-кор. АПН України Пащенко В.О. та ін. - Полтава, 2003. - СІ77-182. -380с.

 

5.Формування загально людських цінностей у школярів засобами української літератури // Актуальні проблеми економіко-гуманітарно розвитку України на межі тисячоліть /36. Наукових праць / Ред.кол.: Гавришко А.С. (відп. Ред.) та ін. -Краматорськ: КЕГІ, 2001. - СІ90-196. -335с.

 

 

Категорія: Методична робота | Додав: ADMINISTRATOR
Переглядів: 768 | Завантажень: 12 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: